Зміст
Коли йдеться про рефлюкс, більшість людей уявляє порушення з боку травної системи. Однак подібний «ефект повернення» може виникати і в сечовивідних шляхах. Міхурово-сечовідний рефлюкс — це патологічний стан, за якого сеча рухається не в природному напрямку, а повертається із сечового міхура назад у сечоводи, а іноді й до нирок. Такий стан потребує уваги, оскільки може тривалий час не викликати яскравих симптомів, але водночас створювати ризик інфекцій та ураження ниркової тканини.
У нормі сеча утворюється в нирках, далі проходить через сечоводи до сечового міхура, де накопичується до моменту сечовипускання. Якщо ж механізм природного одностороннього руху порушується, виникає зворотний потік сечі. Міхурово-сечовідний рефлюкс може бути одностороннім або двостороннім, а найчастіше його виявляють саме у дітей. У дорослому віці така патологія трапляється значно рідше, але також може призводити до повторних інфекційних процесів та інших ускладнень.
Що таке міхурово-сечовідний рефлюкс
Міхурово-сечовідний рефлюкс — це порушення, при якому сеча з сечового міхура закидається назад у один або обидва сечоводи. У тяжчих випадках вона може досягати нирок. Основна небезпека цього стану полягає не лише у самому зворотному русі сечі, а й у тому, що це створює сприятливі умови для застою та розмноження бактерій.
Через це зростає ймовірність інфекцій сечовивідних шляхів, а при тривалому перебігу — імовірність рубцювання нирок. Саме тому навіть за відсутності виражених скарг патологія вимагає спостереження та контролю.
Характерні симптоми міхурово-сечовідного рефлюксу
Особливістю цього порушення є те, що воно не завжди має яскраву клінічну картину. Нерідко міхурово-сечовідний рефлюкс виявляють вже після приєднання інфекції. Саме інфекційний процес зазвичай стає причиною появи помітних симптомів.
Найпоширеніші ознаки при приєднанні інфекції
- часта потреба у сечовипусканні;
- неприємний запах сечі;
- каламутність сечі;
- можлива поява крові в сечі;
- біль або печіння під час сечовипускання;
- больові відчуття в животі;
- лихоманка.
У дітей клінічна картина може бути ширшою. Оскільки патологія часто діагностується саме в дитячому віці, батькам варто звертати увагу не лише на типові урологічні симптоми, а й на зміни загального стану дитини.
Додаткові прояви у дітей та дорослих
- закреп;
- нетримання сечі;
- затримка сечовипускання;
- повторні інфекції сечовидільної системи;
- у дорослих — повторні інфекційні процеси в нирках.
Через те, що застій сечі сприяє росту бактерій, інфекція стає одним із найнебезпечніших ускладнень рефлюксу. У подальшому це може призводити до пошкодження ниркової тканини та утворення рубців.
Основні причини розвитку патології
Міхурово-сечовідний рефлюкс поділяють на первинний і вторинний. Кожна з цих форм має власний механізм розвитку, а отже, й різні передумови виникнення.
Первинний міхурово-сечовідний рефлюкс
Первинна форма виникає через атиповий розвиток клапана між сечовим міхуром і сечоводом. У нормі цей клапан має перешкоджати зворотному руху сечі. Якщо ж він сформований неправильно або працює недостатньо ефективно, частина сечі повертається назад.
- неправильний розвиток клапанного механізму;
- вроджені особливості будови сечовивідних шляхів;
- патології нирок;
- сімейна схильність до захворювання.
Вторинний міхурово-сечовідний рефлюкс
Вторинна форма розвивається тоді, коли проблема з’являється не через вроджену будову, а внаслідок інших порушень. Найчастіше йдеться про обструкцію сечовивідних шляхів або ураження нервових закінчень, через що сечовий міхур не може правильно розслаблятися та спорожнюватися.
- обструкція сечовивідних шляхів;
- порушення іннервації сечового міхура;
- підвищення тиску в сечовому міхурі;
- зворотне закидання сечі до сечоводів і нирок.
За статистикою, більшість випадків захворювання припадає саме на дитячий вік. Також ризик вищий у дітей, в родині яких уже були випадки цього порушення.
Чим небезпечний міхурово-сечовідний рефлюкс
Навіть якщо симптоми виражені слабо або відсутні зовсім, це не означає, що порушення є безпечним. Основна загроза полягає у можливих ускладненнях, що розвиваються на тлі хронічного зворотного потоку сечі та повторних інфекцій.
- інфекції сечовивідних шляхів;
- ураження нирок;
- рубцювання ниркової тканини;
- погіршення функції нирок при тривалому перебігу;
- потреба в оперативному лікуванні у складних випадках.
Діагностика захворювання
Для встановлення діагнозу лікар орієнтується на симптоми, анамнез та результати інструментальних і лабораторних обстежень. Важливо не лише підтвердити наявність рефлюксу, а й оцінити, чи є ускладнення з боку нирок або інфекційний процес.
Основні методи діагностики
- ультразвукове дослідження нирок і сечового міхура;
- рентгенографія, зокрема сечовипускальна цистоуретрограма;
- лабораторне дослідження сечі;
- аналіз крові.
Такі обстеження допомагають визначити ступінь порушення, виявити наявність запалення та оцінити ризики для нирок.
Тактика лікування міхурово-сечовідного рефлюксу
Лікування підбирається індивідуально та залежить від віку пацієнта, форми захворювання, частоти інфекцій і загального стану нирок. Головна мета терапії — знизити ризик інфекційного процесу та запобігти пошкодженню нирок.
Коли можливе лише спостереження
У частини дітей патологія може зникати з віком без активного втручання. Іноді дитина просто «переростає» проблему, якщо вона не викликає дискомфорту та не супроводжується інфекціями. Найчастіше такий варіант можливий у віці близько 5–6 років.
Медикаментозне та хірургічне лікування
- антибактеріальна терапія при розвитку інфекційного процесу;
- контроль стану нирок і сечовивідних шляхів;
- оперативне втручання при повторних інфекціях;
- хірургічна зміна способу з’єднання сечоводу з сечовим міхуром;
- введення гелю поблизу з’єднання сечоводу для ускладнення зворотного потоку сечі.
Хірургічне лікування розглядають у тих випадках, коли інфекції повторюються, а на нирках уже починають формуватися рубці. Метою операції є усунення механізму, що дозволяє сечі рухатися у зворотному напрямку.
Міхурово-сечовідний рефлюкс — це порушення, яке часто виявляють у дітей та яке не завжди одразу дає про себе знати. Попри відсутність яскравих симптомів, стан може становити загрозу через ризик інфекцій та ураження нирок. Саме тому при появі частого сечовипускання, болю, каламутної сечі, лихоманки або повторних інфекцій важливо вчасно звернутися до лікаря. Рання діагностика та правильно обрана тактика лікування допомагають уникнути ускладнень і зберегти здоров’я сечовидільної системи.
