Зміст
Дисгідротична екзема, також відома як дисгідроз або долонно-підошовна екзема, є захворюванням шкіри, яке супроводжується появою дрібних пухирців на долонях рук, пальцях і підошвах ніг. Усередині таких утворень міститься рідина, а їх виникнення зазвичай супроводжується інтенсивним свербежем і дискомфортом. У багатьох випадках захворювання поєднується з іншими формами екземи, зокрема контактним або атопічним дерматитом.
Найчастіше дисгідротична екзема розвивається у людей віком від 20 до 40 років, причому жінки стикаються з цією проблемою дещо частіше за чоловіків. Пухирці можуть бути як поодинокими, так і зливатися між собою, утворюючи великі ділянки ураження шкіри.
Що таке дисгідротична екзема?
Дисгідротична екзема належить до хронічних запальних захворювань шкіри. Для неї характерні періодичні загострення та ремісії. Після загоєння пухирців шкіра часто стає сухою, лущиться та може вкриватися тріщинами.
Найчастіше ураження локалізується на таких ділянках:
- долонях рук;
- пальцях рук;
- тильній стороні кистей;
- стопах;
- підошвах ніг;
- ділянках між пальцями.
Основні причини розвитку захворювання
Точна причина виникнення дисгідротичної екземи досі залишається невідомою. Проте лікарі виділяють низку факторів, які можуть спровокувати розвиток або загострення захворювання.
Фактори, що підвищують ризик дисгідрозу
- надмірне потовиділення долонь і стоп;
- куріння;
- контакт із металами, особливо нікелем і кобальтом;
- приймання деяких лікарських препаратів, зокрема аспірину;
- спекотна та волога погода;
- тривалий або сильний стрес;
- наявність атопічного дерматиту;
- сезонна алергія;
- бронхіальна астма;
- інфекційні захворювання шкіри;
- спадкова схильність.
У деяких людей загострення можуть виникати після використання певної косметики, побутової хімії або носіння металевих прикрас.
Симптоми дисгідротичної екземи
Ознаки захворювання зазвичай з’являються раптово та можуть зберігатися протягом кількох тижнів. Після зникнення висипань шкіра часто залишається сухою та подразненою.
Основні прояви хвороби
- сильний свербіж;
- печіння у місцях ураження;
- поява дрібних пухирців із прозорою рідиною;
- почервоніння шкіри;
- болючість при розчісуванні;
- сухість та лущення після загоєння пухирців;
- утворення тріщин на шкірі.
Пухирці можуть бути дуже маленькими або зливатися між собою, формуючи великі осередки ураження. Якщо людина постійно розчісує шкіру, виникає ризик приєднання бактеріальної інфекції.
Ознаки приєднання інфекції
Про розвиток інфекційного процесу можуть свідчити:
- посилення болю;
- поява гнійних виділень;
- виражений набряк;
- значне почервоніння шкіри;
- підвищення температури ураженої ділянки.
Діагностика захворювання
Для встановлення діагнозу дерматолог проводить огляд шкіри та збирає анамнез. Оскільки симптоми дисгідротичної екземи можуть нагадувати інші захворювання, лікар може призначити додаткові обстеження.
Методи діагностики
- візуальний огляд шкірних покривів;
- алергологічні проби;
- лабораторні аналізи крові;
- дослідження зразка шкіри на наявність інфекції;
- біопсію шкіри у складних випадках.
Такі дослідження допомагають відрізнити дисгідротичну екзему від псоріазу, герпетичної інфекції та інших дерматологічних захворювань.
Лікування дисгідротичної екземи
Повністю вилікувати дисгідротичну екзему неможливо, однак сучасні методи терапії дозволяють контролювати симптоми та зменшувати частоту загострень.
Лікування легких форм захворювання
- прохолодні компреси;
- зволожувальні креми;
- кортикостероїдні мазі та креми;
- засоби для усунення свербежу;
- виключення контакту з подразниками.
Лікування важких випадків
При частих або виражених загостреннях лікар може призначити:
- рецептурні стероїдні препарати;
- лікарські засоби для пригнічення надмірної активності імунної системи;
- антибактеріальне лікування при інфекційних ускладненнях;
- фототерапію.
Фототерапія передбачає контрольований вплив ультрафіолетового випромінювання на шкіру протягом кількох місяців. Цей метод допомагає зменшити запалення та полегшити перебіг захворювання.
Важливо пам’ятати, що самостійно проколювати або розкривати пухирці категорично не можна. Це значно підвищує ризик інфікування та може погіршити стан шкіри.
Профілактика загострень
Хоча повністю запобігти розвитку дисгідротичної екземи неможливо, дотримання певних рекомендацій допомагає знизити ризик появи нових висипань.
Корисні рекомендації
- відмовитися від куріння;
- контролювати рівень стресу;
- використовувати захисні рукавички під час роботи з побутовою хімією;
- регулярно зволожувати шкіру рук і стоп;
- уникати контакту з алергенами та подразниками;
- стежити за збалансованістю харчування;
- обирати комфортне взуття з натуральних матеріалів.
Своєчасне звернення до дерматолога та правильний догляд за шкірою допомагають контролювати перебіг захворювання та покращувати якість життя пацієнта.
